Друга світова війна — це велика трагедія, в горнилі якої загинули десятки мільйонів людей. І основними її винуватцями були нацистська Німеччина та більшовицький Радянський Союз, які розпочали цю війну у вересні 1939 року.
Це лише в радянських фільмах червоноармійці ладні віддати життя «за Родіну, за Сталіна». Але, насправді, значна частина з них відчувала себе гарматним м’ясом, яким безцеремонно розпоряджалися «геніальні» радянські полководці. Підтвердження цьому — наступна архівно-слідча справа, яка зберігається у фондах Державного архіву Кіровоградської області[1].
…Близько сьомої години вечора 8 січня 1942 року особовий склад 96-ї гірськострілецької дивізії з нагоди прибуття поповнення у 1500 бійців вишукали літерою «п» на околиці села Золотарівка. До бійців мав вийти командир дивізії генерал майор І.М. Шепетов.
Надворі стояв мороз під 20 градусів, тож бійці швидко померзли і тупцювали на місці, щоб хоч якось зігрітися. А Героя Радянського Союзу усе не було й не було. Він вечеряв.
Вийшов до бійців комдив зодягнутим у білий кожушок, биті валянки та шапку. Сталося це лише після восьмої години вечора. Бійці за командою командирів припинили розмови. А Шепетов розпочав знайомити поповнення з історією дивізії та завданнями, які поставила перед нею Ставка.
Червоноармієць Свирид Бардиш, у якого уже зуб на зуб не попадав, візьми та й скажи те, що думав, та ще й так голосно, що його почув комдив: «Та досить нас тримати на морозі, розводьте уже по теплих квартирах!». Після цих слів кілька червоноармійців стали свистати, аж поки цей свист не припинив окрик захмелілого комдива:
— Хто насмілився це сказати? Вийти зі строю!
Але зі строю ніхто не виходив. Тоді лейтенант Сухозадиков, який стояв неподалік від Бардиша, виштовхнув Свирида та ще двох бійців — Михайла Теплицького та Дмитра Княженка, із строю. До лейтенанта відразу підбігли кілька офіцерів, скрутили руки червоноармійцям і повели їх у село.
Комдив Шепетов продовжив свій виступ з того, що назвав сказане червоноармійцем Бардишом «контрреволюційною агітацією».
Свирид Климович Бардиш народився у 1900 році у селі Інгуло-Кам’янка (нині у складі Новгородківської селищної громади). В армії з 26 червня 1941 року. Свій вчинок він визнав і пояснив тим, що було холодно і довго стояли на морозі, чекаючи на генерала, тож померзли.
27 січня 1942 року Військовий трибунал 14-ї гвардійської стрілецької дивізії (до 24 січня 1942 року — 96-та гірськострілецька дивізія) визнав С.К. Бардиша винним в «антирадянській агітації та пропаганді у військовий час» і призначив йому вищу міру покарання — розстріл без конфіскації майна через його відсутність. Закінчувався вирок словами: «Вирок остаточний і оскарженню не підлягає».
Що стосується інших двох червоноармійців, яких затримали разом з Бардишом, то їх лише пожурили.
Акт від 4 лютого 1942 року, у якому сказано, що комендант особливого відділу НКВС дивізії Павлов, з санкції Військової ради 37-ї армії, привів у виконання вирок військового трибуналу щодо С.К. Бардиша, тобто розстріляв його.
Цікаво, що ім’я генерал-майора І.М. Шепетова, через якого розстріляли нашого земляка С.К. Бардиша, пов’язано з містом Кропивницьким та з Кіровоградщиною.
Іва́н Миха́йлович Ше́петов народився 11 липня 1902 року в місті Кам'янському. До лав РСЧА вступив у 1918 році. Закінчив у 1924 році 5-ту Українську кавалерійську школу імені С.М. Будьонного в Єлисаветграді. Учасник німецько-радянської війни з 22 червня 1941 року. 12 жовтня 1941 року присвоєне військове звання «генерал-майор». 24 січня 1942 року 96-та гірськострілецька дивізія, якою командував І.М. Шепетов, перетворена на 14-ту гвардійську стрілецьку дивізію. У травні 1942 року під час Харківської операції дивізія потрапила в оточення, Шепетов отримав поранення і 25 травня був полонений. 21 травня 1943 року розстріляний за спробу втечі з табору Флоссенбюрг.
Меморіальна дошка, встановлена за рішенням Кіровоградського міськвиконкому №903 від 23 червня 2008 року на стіні колишнього кавалерійського училища по вулиці Кавалерійській, 9 на честь Героя Радянського Союзу І.М. Шепетова. На дошці наступний текст: «У 5-й українській кавалерійській школі в 1922—1924 роках навчався учасник оборонних боїв на Кіровоградщині Герой Радянського Союзу Іван Михайлович Шепетов (1902—1943)».
У 1944 році німецька розвідка спланувала операцію «Цеппелін», метою якої було фізичне знищення Й. Сталіна. Головний виконавець акції, за легендою — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу, був забезпечений Золотою Зіркою і орденом Леніна, які належали генерал-майору І. Шепетову. Диверсант був схоплений і знешкоджений.
Володимир Поліщук
[1] ДАКірО. – Ф.5907. Оп.2Р. – Спр. 13101