Минулого тижня інформаційний простір сколихнула чергова новина, яка стосується нашого, без перебільшення, багатостраждального театру. Ленінський районний суд поновив Вячеслава Вандрашека на посаді директора.
І він наступного дня, 30 квітня, прийшов зранку на роботу, але у кабінет його не пустили. В обласній раді пояснили, що подаватимуть апеляцію. Та й пан Вандрашек подавав не один позов, а три. І по кожному з них є різні рішення. Ціла юридична круговерть.
Та гірше те, що круговерть директорів у славнозвісному театрі призводить до розбалансованості колективу, вбиває творчу атмосферу. І за всим цим стоїть, схоже, не просто елементарна амбітність, бажання довести свою правоту, а чийсь конкретний фінансовий інтерес.
Свого часу ЗМІ повідомляли про результати перевірки Держаудитслужбою бухгалтерії театру. Директором нашого театру став один з організаторів «Мельпомени Таврії». Чи справиться з бухгалтерськими порушеннями?
Тоді, а це було наприкінці 2022 року, якраз перед призначенням Вячеслава Вандрашека, відповідна державна служба знайшла порушень більш як на 22 мільйони гривень. Хто й коли зробив з того якісь висновки? Новопризначеного директора, схоже, результати перевірки не цікавили від слова зовсім. Чи, можливо, призначення його й обумовлено було тим, щоб його це не цікавило? Хто зна. Але тоді вже циркулювали чутки, що бухгалтер театру має стосунок до родини ексочільника обласної ради Сергія Шульги.
Але звіт бухгалтерії зацікавив іншого директора – Сергія Корнієнка. І якраз перед його затриманням через нібито хабар на дошці оголошень театру з’явилося повідомлення про догану головному бухгалтеру за ігнорування вимоги директора подати розгорнутий звіт бухгалтерії.
Отож, дуже схоже, що за круговертю директорів у театрі стоять зовсім не творчі амбіції, а банальна корисливість. Тільки хто ж розплутає цей вузол? А поки його не розплутають спокою і справді творчої атмосфери в театрі, очевидно, не буде.
Світлана Орел