Як відомо, український герой Сергій Горячко народився у селянській родині Кузьми Павловича і Марії Стефанівни Горячків у с. Гурівка Олександрійського повіту Херсонської губернії.
Батько Сергія Горячка, Кузьма, 135-річчя якого відзначаємо у цьому році, народився в родині гурівських селян Павла Савовича і Уляни Стефанівни Горячків. Кузьма Павлович був грамотним, займався землеробством на своїй землі. Унікальним фактом у його біографії є те, що у 1907 році Кузьма Горячко був обраний депутатом Державної Думи Росії ІІ-го скликання від з’їзду уповноважених волостей Херсонської губернії. Однозначно, він був неординарною і сильною особистістю, якщо його вибрали серед такої великої кількості людей – від Херсонської губернії загалом було 11 депутатів, серед них тільки двоє селян включно з К.П. Горячком. На момент виборів у Думу залишався безпартійним. Подальша доля і дата смерті невідомі.
Завдяки старанням і підтримці батьків, простий селянський хлопчик Сергій вступив до Саратівської гімназії, а згодом до Київського військового училища.
Саратівська гімназія С. Горячко
Нагадаю читачам, що Сергій Горячко широко відомий в Україні тим, що брав участь у бою проти більшовицьких загарбників під Крутами, де був поранений. Згодом – комендант сотні 6-ї Січової Стрілецької Дивізії Армії УНР. Він автор схеми бою під Крутами (1933). Брав участь у Другому Зимовому Поході. Зміг виїхати за межі країни, в еміграції спочатку в Німеччині, потім в Австралії (з 1955 року), де був незмінним головою Союзу Українських Комбатантів Вікторії (СУКВ).
У 2016 році на його честь названа одна з вулиць м. Долинська, а торік нарешті і в рідному селі Гурівці перейменували вулицю з дивною назвою Спокійна (!) на ім’я С.К. Горячка. Жителі села стверджують, що саме на ній жили родичі Сергія.
Постраждав від окупантів рідної землі і брат Сергія, Григорій Кузьмович Горячко. Народився він також в Гурівці, хрещений в Свято-Покровській церкві цього ж села, мав два класи освіти. Під час чергової хвилі терору проти українців – в 1930-му році його, як і багатьох інших селян-господарів України, розкуркулили – відібрали все майно, худобу, засоби для життя. Щоб вижити переїхав в м. Кривий Ріг і влився в масу робітників. Ремонтника Криворізького кар’єру, Григорія Горячка накрила ще одна хвиля червоного терору – він був арештований у жовтні 1937 року Долинським райвідділом НКВД. За сфабрикованою справою звинувачений в «шпигунській діяльністі на користь Польщі». І вже у грудні особливою нарадою СРСР засуджений (хоча це не зовсім правильне слово, бо ніякого суду не було) до розстрілу, через кілька днів вирок виконано. Як бачите, шановні читачі, все робилось дуже швидко, без вагань і сумнівів, як у нас, українців. Реабілітований Григорій Кіровоградською облпрокуратурою аж у 1989 році.
І до цього часу в Гурівці Долинського району проживають родичі Кузьми та його синів Сергія і Григорія Горячків, діди яких вимушені були змінити свої прізвища через можливість бути розстріляними більшовицькими зайдами. Живі вони також завдяки тому, що односельці-гурівчани не повідомили злочинній владі безбожників про їхніх пращурів.
Слава Україні! Героям слава! І вічна їм пам'ять!
Владислав Сердюк, редактор збірника «Інгульський Степ», історик-докторант Українського Вільного Університету (Мюнхен)