Цікаві парадокси карантину

На днях, поки сидимо вдома, сім'я вирішила вирівняти майданчик у Кручі, що у нашому селі Гаївка. З одного місця поля довелося вибирати до пів метра "культурного" грунту. Що тільки там не було: коса, вила-двійчаки, граблі, шкрібниця, чавуни, глеки, миски, набір рогачів, ножі, зотлілі залишки шкіряних чобіт, черевиків і черевичків, ободи та інші залізні деталі коліс до підводи... Це все у перемішку з глиною, землею, суглинком, попелом і яскраво-жовтим піском. Враження таке, ніби колись у кручу просто згорнули звичайну хату, де щойно жили люди, була піч, мати варила борщі і пекла хліб... У господарстві були коні, корови.

Не знаю, коли згорнули ту хату у кручу, а хто там жив знаю точно. Сім'я Бобчиків. Мали двох синів 17-19 років, одного звали Їваном – загинули з голоду в 1932-33 роках. Про це мені розповіла їхня сусідка Марія Чабаник, 1917 р.н. Отак і пом'янули забуті душі. Мир душам живим і тим, хто у Вирії.

Василь Доценко


Надрукувати   E-mail