20 березня – 95-річчя Вільяма Олексійовича Лігостова. Журналіст, прозаїк, драматург народився у селі Червоновершка колишнього Компанієвського, нині Кропивницького району, в сім’ї службовця.
У 1954 році закінчив факультет журналістики Київського університету. Вільям Олексійович був всебічно обдарованою людиною: писав вірші, деякі виконував на свої мелодії гарним баритоном. Чудові пісні на слова поета написав видатний композитор Олександр Білаш.
З під його пера вийшли повісті й гуморески, серйозні п’єси й водевілі. Друкуватися Вільям Олексійович почав 1958 року. Упродовж 1967–1989 років окремими виданнями вийшли книги повістей: «Катастрофа в раю» (1967), «Подорож до Ельдорадо» (1971, 1983), «Заберіть свій мільйон!» (1975); драматичні твори «Золотий глечик» (1977), «Як знайти ідеальну дружину», «Вічний поєдинок» (1981); «Притча про двох зятів – дурного і мудрого» (1983); збірка віршів «Найсвятіше» (1989).
Дві п’єси драматурга були поставлені на професійній сцені – «Золотий глечик» у Сімферопольському й Дрогобицькому театрах, «Вічний поєдинок» у Миколаєві. 1970 року автор став членом Спілки письменників України.
Анатолій Шевченко, Олександр Лук’яненко, Анатолій Дімаров, Вільям Лігостов на батьківщині Василя Симоненка в с. Біївцях на Полтавщині, 1987 р.
Крім письменницького таланту Лігостов успішно працював журналістом у редакціях газет «Радянське Поділля», «Молодь України», журналів «Зміна» («Ранок»), «Перець», «Дніпро», у щорічнику «Наука і культура», редактором видавництва «Радянський письменник».
Жуцрналіст Анатолій Шевченко згадує: «Вільям Лігостов писав вірші, повісті, гуморески, водевілі, п’єси. Був схильний до ексцентричних витівок, інколи навіть ризикових. Коли ми разом працювали в редакції журналу “Ранок”, випало святкування дня народження художника Миколи Дахна. У самий розпал застілля Вільям вистрибнув на підвіконня – вікно було відчинене – і ступив на карниз із зовнішнього боку. Висота була метрів 20 – редакція на п’ятому поверсі старого дореволюційного будинку. Вільям пішов карнизом і зайшов у вікно, відчинене в іншій кімнаті редакції зі словами: “Я вас сердечно вітаю!”»
Помер Вільям Олексійович у Києві 8 березня 2002 року.