Столітній ювілей Олександра Ільїна, мабуть, найбільше пропагує галерист і колекціонер Микола Цуканов. Кілька запитань до нього з цього приводу:
– За що ви цінуєте Олександра Ільїна?
– Я вже п'ятий рік предметно займаюся вивченням особистості Олександра Борисовича та скажу, що все більше переконуюся: при всіх суперечливих поглядах на його життя, ім'я Ільїна має бути яскравіше вписане в історію не тільки нашого міста, а й країни. Колекцію слід вивчити, атрибутовати, дати професійну оцінку його спадщині. Ми повинні б ініціювати проведення Всеукраїнських конференцій з питань колекціонування. Адже колекціонер – рушійна сила світу мистецтва. Історія показує, що приватні колекції часто стають головними у формуванні фондів державних музеїв. Ільїна не можна не цінувати. Особисто для мене він відкрив новий погляд на необхідність зберігати історичні предмети – чи то книга, чи ікона,чи картина, чи порцелянові вироби.
– Він був дуже загадковою особистістю. Чи розкрили ви для себе хоч якусь таємницю його життя? Яку?
– Звичайно, копирсатися у чужому житті не зовсім етично, але я змушений був це робити, щоб захистити його ім'я. Адже в більшості випадків перед нами малювали образ недоброго, злого дідугана, який тільки й думав, як когось пограбувати і прибрати до рук щось цінне. Це не відповідає дійсності. Я провів багато публічних зустрічей з тими, хто знав Ільїна особисто, і бував у його будинку. Багато ми дізналися, відкривши завісу брехні. Усе його життя було зіткане з маленьких таємниць. Де навчався, хто батьки, ким працював у нас в місті, звідки початок всієї колекції і багато інших, розкриті у моїй книзі «Колекціонер Ільїн. 20 років потому ".
– Наскільки осмислений нами і оцінений спадок, який залишився після нього?
– Вище я вже згадував, що, коли так можна висловитися, увесь Ільїн недооцінений. Так, дещо зроблено і сьогодні у краєзнавчому музеї є його кімната, а в бібліотеці ім. Чижевського вам запропонують подивитися раритетні книги з його колекції. Але це дуже мало порівняно з тим, що ми мусили б зробити за більш ніж 20 років. Слід передбачити в бюджеті (обласному, міському) гроші на реставрацію його книг, виділяти гроші на пересувну виставку, яку варто показати усій Україні. Адже інтерес до його особистості дуже великий.
– Наскільки ми готові використовувати його спадщину із туристичною чи просвітницькою метою?
– Відповідаючи на це запитання, скажу: ми дуже слабко використовуємо феномен колекціонера Ільїна. Упевнений, що в інститутах, університетах можна пропонувати студентам працювати над дипломними проєктами по темі колекціонування на прикладі Ільїна. Мені вже неодноразово пропонували написати кандидатську дисертацію, пов'язану з його колекцією. Але я бачу своє завдання не у здобутті наукових звань, а у відкритті нових загадок життя колекціонера. Туризм? Це окрема тема. Скажу лише, що ніхто не ворушиться, вибачте, щоб популяризувати спадщину Ільїна. Слід виготовити буклети, листівки, сувенірну продукцію, запросити туристичні фірми з інших міст до нас, запропонувати їм розроблені маршрути. Але у нас уже більше чверті століття не знаходиться коштів для цього. На жаль, проблема не скільки в грошах, як у відсутністі бажання тих, хто це має робити. Дякую ЗМІ, які не дають згаснути цій темі, забути про неї.