«Війна змінила долі багатьох, однак їй не під силу зламати український дух»

Із самого початку військових дій на сході України пліч-о-пліч із чоловіками воюють жінки. Вони також виконують бойові завдання, ризикуючи собою. Перебуваючи на передовій, я зустрічала багато жінок, дівчат, які служать санінструкторами, кухарями... Моя розповідь сьогодні про одну із них — нашу землячку, відповідального і сумлінного військовослужбовця, старшого кухаря і просто гарну жінку Ларису Миколаївну Іванову.

М’яка, тепла посмішка, добрі, променисті очі, такий затишний і водночас твердий голос – Лариса Іванова випромінює впевненість, стійкість та безкінечну доброзичливість. Недарма однополчани її люблять, з нею з першого слова налаштовуєшся на теплу, домашню хвилю.

Лариса Миколаївна родом із селища Петрове Кіровоградської області. Після закінчення з відзнакою школи навчалася у Кіровоградському державному педагогічному університеті за спеціальністю вчитель фізики та математики. Свої педагогічні будні розпочинала вчителькою у Петрівській восьмирічній школі, а згодом десять років працювала методистом районного відділу освіти. З 2017 року – проходить службу по контракту в Збройних Силах України у 79-ій десантно-штурмовій бригаді. Має двох дітей — доньку Ірину та сина Олега.

– Кожній людині Господь дає стільки випробувань, скільки вона може витримати. Війна на Донбасі – це не лише складні життєві ситуації, а й щоденний набір стресів, до яких доводиться адаптуватися. Але ми, українці, не зламалися і всі ці випробування проходимо достойно. Вірю, що ми переможемо в боротьбі за свою незалежність і краще майбутнє, – вважає жінка.

Під час служби Лариса Іванова пережила різні ситуації, проте завжди з усмішкою згадує свою роботу на передовій. Там вона зустріла нових друзів, там у неї з’явилася ще одна сім’я – фронтова, там на жаль, втратила і побратимів… Вона погоджується: війна змінила долі багатьох, однак їй не під силу зламати український дух.

Про свою теперішню спеціальність каже, що кожна жінка вміє готувати, а ще як є необхідні продукти, то взагалі немає про що й говорити. А в умовах польових, коли дрова в плиті не хочуть горіти, коли не всі інгредієнти для приготування найпростішої страви є, коли знаєш, що не приготуєш їжу — будуть голодні побратими — це важко і фізично, і морально.

– Кухар в армії – це більше кухар, аніж солдат. Хоча за потреби кухар може взяти до рук зброю. І якщо трапиться така ситуація, то я можу це зробити, оскільки ми всі проходили навчання. Ми всі солдати, — каже вона.

За її словами, щоби приготувати сніданок вчасно, слід братися до роботи за дві години до його початку. І якщо сніданок о сьомій ранку, то кухарі прокидаються між четвертою тридцять і п’ятою ранку. При цьому вони залишаються солдатами і мусять займатися військовою підготовкою, аби не втратити навиків. Їх не змушують робити ранкову зарядку з підрозділом, але вимагають, щоби вони підтримували свій стан на належному рівні.

Це лише маленька частина історії тих дівчат, жінок, які знайшли в собі сміливість бути на війні.

Як би до цього не ставилися чоловіки, ці дівчата роблять все, що в їхніх силах, для перемоги. Війні байдуже – жінка ти чи чоловік, єдине, що може довести її до завершення – прагнення перемогти і повна віддача. І Лариса Іванова, і інші дівчата та жінки викладаються на повну. У переддень свята – Дня захисника Вітчизни, та й кожного дня слід про це пам’ятати. Нехай Ангел-охоронець береже кожного із вас! Повертайтеся скоріше живими і здоровими у свої домівки, де вас з нетерпінням чекають і дуже люблять.

Ольга Лісова


Надрукувати   E-mail