«Грецька операція» НКВС — найкривавіша серед майже двох десятків національних чисток радянських часів. Вона розпочалася 15 грудня 1937 року і тривала до весни 1938 року. Понад 20 тисяч греків СРСР були заарештовані та засуджені, 96 відсотків з них — розстріляні протягом одного місяця.
Усе почалося з Директиви №50215 від 11 грудня 1937-го за підписом народного комісара внутрішніх справ СРСР Єжова. У ній було повідомлення про те, що органи НКВС викрили і мають негайно ліквідувати «широку мережу грецьких націоналістичних, шпигунсько-диверсійних, повстанських, шкідницьких організацій, кінцевою метою яких є ліквідація радянської влади в місцях компактного проживання греків на території Радянського Союзу та встановлення буржуазної держави фашистського типу».
Нарком внутрішніх справ УРСР Леплевський миттєво дав установку заарештувати, що б там не було, 5000 осіб грецької національності «незалежно від наявності компрометуючих матеріалів на них». Працівників НКВС грецької національності секретним наказом з операції прибрали. Заарештовували переважно чоловіків до 50 років, всім репресованим інкримінували «політичну» 58-му статтю: антирадянська агітація, контрреволюційна діяльність і шпигунство.
В історії національних «чисток» в СРСР «грецька операція» має найвищий відсоток розстріляних. Далі йдуть операції проти фінів та естонців.
На теренах Кіровоградщини проживало небагато греків, тож місцевим енкавесистам не було на кому робити показники. Щоб хоч щось прозвітувати у Київ, працівники НКВС міста Кірово заарештовували, очевидно, усіх жителів міста, хто мав грецьке підданство, народився у Греції або ж просто був греком за національністю. А таких знайшлося лише восьмеро, та й то один із заарештованих — учитель 12-ї трудшколи Ігор Еріхович Лангемак, категорично заявив, що він не грек, а українець. Та йому не повірили в НКВС, сказали, що відреченням від грецького коріння він намагається уникнути кримінальної відповідальності.
На думку слідчого, який розслідував цю справу, кіровська грецька контрреволюційна націоналістична шпигунська організація діяла з 1935 року і мала зв'язок з Грецією, грецькою дипломатичною місією у Москві та з керівниками грецької церкви. Очолював цю організацію 70-річний священник грецької церкви Микола Минович Ненно. Він завербував до неї свого 33-річного сина Бориса та ще шістьох жителів міста — 45-річного Емануїла Георгійовича Фразіса, 38-річного Георгія Ілліча Кументуса, 39-річного Миколу Васильовича Рінуса, 42-річного Антона Георгійовича Пупіса, 40-річного Іллю Степановича Пінакі та 42-річного Ігора Еріховича Лангемака.
Ігор Лангемак учителював, Борис Ненно працював бухгалтером Промстрахкаси, троє — Фразіс, Кументус та Рінус — були кустарями, шили туфлі. Ця трійка мала грецьке підданство. До того ж Фразіс народився на грецькому острові Палінос, Кументус — на острові Кос, Рінус — на острові Калінос, Пупіс — на острові Санторін.
За версією слідства, створив цю міфічну організацію Микола Ненно за завданням свого брата Михайла, який був керівником грецької церкви в Одесі та керівником шпигунської грецької організації у цьому місті. Начебто, Михайло Ненно мав зв'язок з Грецією через капітанів іноземних суден, які заходили в одеський порт. Зібрані шпигунські дані члени організації відвозили також у грецьку дипломатичну місію у Москві.
Як сказав слідчому Борис Ненно, до завдань організації входив збір різних шпигунських даних: про стан промисловості в місті Кірово; про місцезнаходження та озброєння місцевих військових частин, зокрема авіабригади; про сільське господарство, насамперед про кількість коней; про настрої населення, постачання міста та відсутність дефіцитних товарів. Одним словом, усі ті обвинувачення, які були перераховані у вказівці до проведення «грецької операції», що надійшла у місто Кірово з Москви.
У 1935—1937 роках Борис Ненно, за вказівкою батька, дев’ять разів відвозив до Одеси та передавав своєму дядькові Михайлу Ненно зібрану кіровцями шпигунську інформацію. За це він отримав від батька понад 3 тисячі рублів.
Передавали шпигунську інформацію й інші члени організації. Так, Емануїл Фразіс їздив у Москву і відвідував там грецьку дипломатичну місію.
У 1931 році за спекуляцією валютою арештовувався органами НКВС в Ленінграді Микола Рінус і був тоді засуджений до трьох років концтаборів. Він також передавав шпигунські дані грецьким дипломатам у Москві та в італійське консульство в Ленінграді, яке регулярно відвідував аж до арешту у 1937 році.
Антон Пупіс у 1935 році за розкрадання соціалістичної власності був засуджений до року 6 місяців ув’язнення. Працював він вантажником контори облторгу.
А от Ілля Пінакі був вантажником на 7-му млині «Союзборошна», син репресованого куркуля, який затаїв образу на радянську владу і у жовтні 1937 року зірвав фільтр на млині, де працював, через що сталася втрата борошна.
Троє з вісімки обвинувачених — Лангемак, Пупіс і Панакі, винними себе не визнали. Інші п’ятеро, очевидно, «зізналися», не витримавши моральних та фізичних знущань, тож сліпо підписали протоколи, які їм підсунув слідчий НКВС.
Двомісячне слідство завершилося рішенням НКВС СРСР і прокурора СРСР від 5 лютого 1938 року — вісімку обвинувачених кіровських греків розстріляти.
Володимир Поліщук