Триває війна України проти російської агресії, і всі ми так чи інакше беремо участь у допомозі ЗСУ, в тому числі через добровільні грошові внески. Наша країна буквально розквітла явищем ще донедавна майже невідомим – волонтерство. Тисячі людей добровільно допомагають військовим, переселенцям, пораненим. Це те, що різко відрізняє нас від країни-агресора, і те, що підносить наш дух, зворушує, дає віру в майбутнє.
І дуже гірко, коли така свята справа затьмарюється чи заміняється компанійщиною, чи тим більше примусом. Саме такий – негативний відтінок набрало волонтерство у Інженерному коледжі Центральноукраїнського технічного університету.
Тут, як свідчать деякі джерела, примусово збирали коштів на допомогу нашій армії. Спочатку по 300 гривень з працівника – задля функціонування пошивочного цеху, який організували тут-таки в коледжі. При цьому не було жодної публічної звітності, бо «це ж для наших воїнів». Більше того, педагогам навіть не пояснили, на що саме йдуть ці кошти. Дехто чув, ніби на закупівлю пошивочних матеріалів, дехто – ніби на ремонт обладнання.
А перед початком другого семестру на педагогічній раді директор поставив питання про перерахунок одноденної заробітної плати освітян – також на допомогу ЗСУ. Усі проголосували «за», і невдовзі отримали папірці, підписавши які, освітяни віддають одноденний заробіток… Але кому? Бухгалтерії, директору, ЗСУ, волонтерам? Заява про відмову від одноденної зарплати не містить жодних реквізитів! Виходить, освітяни просто залишають частину зарплати в розпорядженні бухгалтерії, яка не звітує перед рядовими працівниками.
З формального боку, нічого поганого ніби не відбувається – і внески на пошив, і відмова від одноденної зарплати – зроблені наче задля важливої справи і нібито добровільно. Але ж – чи присутня тут справжня добровільність, не кажучи вже про прозорість використання цих коштів.
Прикро, коли важливі справи знецінюються, бо робляться за радянськими зразками.
Аліна Правиленко
Від редакції Ми звернулися до директора Інженерного коледжу Миколи Сторожука Ось що він розповів: «Рішення про перерахування одноденного заробітку було прийняте на загальних зборах. Кожен міг виступити і відкрито висловити свої пропозиції. Більше того, я пропонував – якщо у когось родичі, друзі чи знайомі служать у конкретному підрозділі, можна спрямувати допомогу туди. Але жодних пропозицій не надійшло. Я запропонував два варінти: перерахувати кошти у благодійний фонд «Леви на джипах», які займаються придбанням автотехніки для армії або на акцію «Нензламні-365», яка ставить за мету забезпечити наші кіровоградські підрозділи ЗСУ дронами і антидроновити рушницями. Зупинились на останньому варіанті. У нашій групі у Вайбері я опублікував документи, які свідчать про перерахування коштів «Незламним-365». Щодо оформлення бланка, то раніше ми не мали такого досвіду і юридичні тонкощі, можливо, не до кінця пропрацьовані. Але ми намагаємося дотримуватися у цих, чутливих питаннях, відкритості. Я вважаю, що було б дуже добре, аби для забезпечення дронами наших воїнів, підключилися і інші освітянські колетиви міста і області».
Ми дякуємо колективу Інженерного коледжу за їхній внесок на підтримку Збройних Сил України. Очевидно, подібні процеси сьогодні мають бути максимально прозорими.