Звідки брались анекдоти в СРСР?

Така ось рекламна розтяжка була розгорнута між кінотеатром ''Мир'' та корпусом лікарні через усю вулицю Маркса (Перспективна) у Кіровограді (Кропивницький) у 1963(64) році. Двосерійний художньо-документальний фільм ''Русское чудо'' створив у місті небувалий ажіотаж, який раніше хоч і траплявся, але не у таких масштабах. У кінотеатр ''Мир'', якому велено було демонструвати агітку найвищого ґатунку, буквально зганяли людей різного віку – від старого до малого.

Влаштовували т. зв. культпоходи: школярів, учнів СПТУ, студентів зривали з уроків і лекцій, робітників 1-ї та 2-ї змін водили у робочий час гуртом, військовослужбовців гнали строєм. Організовували навіть суботники і недільники для тих, хто не працював або перебував у відпустках. Так тривало тижнів зо два, доки обком партії не відрапортував у Київ, а той у Москву про масовий перегляд фільму ''трудящими міста і села, трудовою інтелігенцією та підростаючим поколінням''.

То нічого, що у списку глядачів було більше, ніж населення міста. Зате ЦК КПРС, особисто Микита Сергійович Хрущов будуть задоволені. Бо вони самі усим керівним складом відвідали Великий кремлівський палац, де відбулася прем'єра ''Руського дива'', створеного німецькими режисерами із НДР, яким тут же голова Президії Верховної Ради СРСР товариш Брежнєв ''від імені і за дорученням...'' урочисто вручив ордени Леніна. Адже німецькі творці фільму представили СРСР сучасним політичним і економічним дивом, на яке має рівнятися і увесь світ. Ось так активно і результативно працювала комуністична пропаганда.

Користь від стрічки важко переоцінити: скільки анекдотів було складено за мотивами ''російського'' дива у німецькому виконані. Після розвалу ''країни дива'' у світ вийшла книжка ''Історія СРСР в анекдотах''.

Юрій Матівос


Надрукувати   E-mail